Сегодня, когда я закончил уборку офиса, и выносил мусор через лифт, а потом холл и коридор, неожиданно порвался пакет и по полу разлился кофе из него. Пришлось возвращаться, брать тряпку и подтирать следы преступления.
Охранник, бывший свидетелем происшествия, сказал - "Сколько здесь работаю, впервые вижу, чтобы кто-то вытирал за собой пролитое".
Неожиданно для самого себя, я ответил ему - "Да я сам впервые за собой это замечаю".
Мы оба весело рассмеялись.
Давно я обратил внимание на то, что всякий раз, когда мне удается выйти за пределы стереотипа - посмотреть на ситуацию по новому, отреагировать на что-то неожиданно (не так как ожидали окружающие, да и я сам), спродуцировать какую-то новую мысль, найти новое решение проблемы и пр., я ощущаю прилив радости и вдохновения. Почему это так?
Очевидно, что в этот момент совершается пусть маленький, но прорыв в духе, пусть небольшая, но победа над косностью.
Дело в том, что, как правило, обычное состояние человека - это состояние творческой пассивности. Мы живет во всевозможных рамках - рамках приличия, благопристойности, привычности (привычного хода вещей), ритуала, расписания и тому подобное. Мы ходим каждый день на работу, выполняем свои обязанности по дому и по жизни - и все это действует на человека как закон всемирного тяготения, который привязывает его к земле и мешает воспарить в небо. Независимо от того, какие именно законы его привязывают к земле - религиозные или не религиозные.
Но в сфере Духе человека ожидает невиданная свобода, которая поднимает, отрывает его от всей этой обыденности и власти всевозможных рамок. И даже маленький прорыв в сферу духа из сферы обусловленности, несвободы приносит человеку состояние счастья.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ну конечно же - да! И не обязательно в храме, а на простом, обычном уровне Господь нас поощряет за правильные поступки Своим духовным присутствием. Аминь.
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
